А всі поспішали...
У поспіху так прямували.
До щастя людського,
До чогось нового,незнанного того.
Лиш зрідка шептали,
Ось осені дні поспішно настали.
А часу не було на неї дивитись
І Богу за ту красоту тихенько молитись.
Та й я не інакша...
Від люду усього не краща.
Сьогодні до Бога в молитві приходжу,
Подяку за осінь барвисту приношу.
За лист,що коврами стелився до ніг,
За кошики повні врожаю для всіх.
За очі мої,що побачили осінь,
За Божу любов в позолоті на кожному кроці.
Великий і Дивний,мій люблячий Боже,
Тебе моє серце прославити хоче.
За милість і щедрість осінню до краю,
За те,що Творець Ти, усього,я впевненно знаю!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Не оставляй собрания своего - Николай Николаевич Не спеши кого-то оценивать по тому, что ты видишь. Ты не можешь видеть всей картины полностью, тем более Бог говорит нам «Не судите, да не судимы будете, ибо каким судом судите, [таким] будете судимы; и какою мерою мерите, [такою] и вам будут мерить». (Матф.7:1-2)
